Показники рівня промислового виробництва

У міжнародній економічній статистиці для характеристики рівня промислового виробництва використовують натуральні та вартісні показники. У міжнародних статистичних зіставленнях натуральні показники порівняно з вартісними мають дві переваги. По-перше, на результати міжнародних зіставлень не впливають відмінності між національними системами цін; по-друге, відпадає необхідність переведення національних даних у єдину валюту. Завдяки цим перевагам натуральні показники окремих позицій промислового виробництва застосовуються в основному, для вирішення таких питань міжнародного статистичного аналізу:

– порівняння країн за окремими позиціями промислового виробництва, важливими для процесу відтворення;

– розрахунок індексів для визначення розвитку промислового виробництва;

– розроблення так званих спрощених мeтoдів екстраполяції результатів зіставлень вартісних показників.

Крім того, натуральні показники можна використовувати як показник заміщення промислового виробництва у цілому, а також як індикатор для вимірювання комплексних явищ типу ефективності, ступеня індустріалізації, рівня економічного розвитку.

У рамках статистики ООН за майже 35 окремими позиціями товарів публікуються щомісячні дані щодо виробництва у промисловій сфері в натуральному виразі («Mollthly Bullett of Statistics»). Програма показників річної статистики охоплює 574 ряди натуральних показників, які повністю публікуються у Щорічнику промислової статистики чи в скороченому варіанті в Статистичному щорічнику ООН (приблизно 67 рядів показників). Майже 25% рядів показників повної щорічної програми показників припадає на розділ 38 (виробництво оброблених металевих виробів, машин і обладнання), майже 21% – на розділ 35 (виробництво хімікатів і хімічних продуктів, а також продуктів з нафти, вугілля, гуми й пластмас) та майже 12% – на розділи 31 і 32 (виробництво продуктів харчування, напоїв та тютюну; виробництво текстильних товарів, одягу та виробів зі шкури).

Однак перелічені переваги натуральних показників не означають, що застосування їх у міжнародних статистичних зіставленнях абсолютно безпроблемне. При аналітичній роботі треба враховувати такі аспекти:



По-перше, треба мати на увазі, що натуральні показники є валовими (зі статистико-методичного погляду). Отже, високий рівень обсягу виробництва певних видів виробів, який вимірюється в натуральних одиницях, не завжди свідчить про високий рівень розвитку промисловості чи окремих її галузей.

По-друге, значна частина натуральних показників не відображає різноманітної якості виробів. Так, обсяги виробництва радіоприймачів, телевізорів, легкових автомобілів і вантажівок, свердлильних верстатів, друкарських машин вимірюються у тисячах штук.

По-третє, натуральні показники, котрі слід використовувати як замінні (однорідні) для вимірювання промислового виробництва у цілому чи обсягів промислового виробництва окремих галузей, а також як індикатори комплексних явищ, треба ретельно вибирати відповідно до мети аналізу і не перевантажувати їх аналітичною інформативністю. Рівень виробництва того чи іншого виробу залежить не лише від виробничих потужностей промисловості певної країни, а й місця цієї країни у процесі міжнародної спеціалізації та кооперації, а також від обсягу і виду природних ресурсів, які є у розпорядженні цієї країни, від національних звичаїв та особливостей, кліматичних і географічних факторів. Великий обсяг виробництва окремих виробів не завжди є мірилом високого ступеня індустріалізації. Він може бути, наприклад. результатом однобічного розвитку виробничої структури, тобто промисловість і народне господарство в цілому характеризуються ірраціональною структурою, яка залежить від імпорту.

По-четверте, виходячи з вимог до міжнародної зіставності для натуральних показників, існує п’ять елементів її, що підлягають аналізу, а саме:

Зіставність програм-показників. Програма натуральних показників промислової статистики ООН являє собою програму максимум і не реалізується у повному обсязі жодною з країн. 3 одного боку, це пояснюється різним ступенем реалізації необхідних та достатніх умов міжнародної порівнюваності; з іншого – окремі країни не дають інформації про будь-які показники з політичних чи економічних міркувань. Тепер ці дані експертно оцінюються статистичним відділом ООН. Оцінку відсутніх показників здійснюють за трьома варіантами, якщо є дані за: один рік певного часового періоду – ці дані вважаються показовими для всіх років цього періоду; менше ніж 5 років – розраховують на основі середніх темпів зростання; понад 5 років – за допомогою регресійної оцінки.

Зіставність змісту натуральних показників. По-перше, принципова відмінність між країнами полягає в тому, що натуральний показник можна визначати як обсяг виробництва, збуту, продажу, поставки або як експорт відповідних виробів. По-друге, натуральні показники можуть відрізнятися обліком певних специфічних позицій виробів. По-третє, один і той самий натуральний показник може бути визначений у різних одиницях, які не піддаються переліку. Наприклад, певні види машин і обладнання, що, як правило, вимірюються в одиницях виробів, у деяких країнах обчислюють у тоннах.

Зіставність сфер збирання даних. Між окремими країнами існують відмінності стосовно виду статистичних одиниць та щодо розмежувань усієї сукупності статистичних одиниць у сфері збуту інформації. Найчастіше використовують такі варіанти розмежувань: підприємства з певною чисельністю працівників; підприємства з певним обсягом виробництва (наприклад, лише великі чи середні підприємства або лише ті, на яких виробляється основна частина відповідного виробу); підприємства з певною формою власності на засоби виробництва (наприклад, лише державні чи лише приватні підприємства); виключаються підприємства, що виробляють продукцію для збройних органів і поліції.

Зіставність періоду збирання інформації. Відмінності у розмежуванні періодів збирання інформації (фінансовий чи календарний) мають менше значення за своїм впливом на зіставність. У більшості країн розрахунки здійснюють на основі календарного року.

Поєднання показників. Додаткове обмеження зіставності утворюється в результаті різної періодичності показників (щомісячні дані в місячних бюлетенях, річні дані у промислових щорічниках, річні дані, у цензах світової промисловості). Як правило, різні за періодичністю показники утворюються за допомогою різних систем збирання інформації. В основному показники однієї країни, одержані за допомогою різних статистичних методів збирання інформації, мають неповне поєднання.

Для визначення обсягу виробництва у промисловості (підприємство, галузь, промисловість у цілому) в міжнародній промисловій статистиці застосовують два основні типи вартісних показників: «вapтість брутто» й «вартість нетто» виробленої продукції. Крім того, за допомогою переробленої методики промислової статистики («International Recomendations for Іndustrial Statistics») було здійснено подальший розподіл цих двох основних типів: «цензовий показник» та «загальний показник». Кожний з цих чотирьох показників може оцінюватися як у цінах промисловості; так і в цінах за факторами виробництва, тому в цілому вартісні показники використовують для визначення рівня промислового виробництва, а значить, для міжнародного зіставлення промислового виробництва.

Валові показники визначаються загальною вартістю брутто результату економічної діяльності підприємства, галузі тощо, яка складається з витраченого постійного основного, постійного оборотного і змінного капіталу, а також доданої вартості.

Чисті показники (показники нетто) промислової статистики з методичного боку не відрізняються від тих показників продукції, що застосовуються, наприклад, в Україні. Показник у статистиці ООН визначають, виходячи з відповідного показника брутто за вирахуванням витрат на матеріал, напівфабрикати, сировину й пальне, а також електроенергію, тобто за вирахуванням витрат на витрачений оборотний капітал. Тим самим показники містять вартість витраченого змінного капіталу (заробітна плата й оклади), прибуток і вартість витраченого основного капіталу (амортизація).

У діючій до 1983 р. Методиці промислової статистики ООН містився показник «чистої продукції», який складався із витраченого змінного капіталу і доданої вартості. Це показник, аналогічний показнику СНР – валова додана вартість. Однак у міжнародних статистичних матеріалах лише в деяких виняткових випадках містилися дані для цього показника. Перероблена методика промислової статистики ООН тепер не включає цього показника.

«Цензові показники» і «загальні показники» різняться між собою обсягом економічної активності, який ураховується відповідним показником. У загальному показникові враховують усі здійснені види економічні діяльності певною господарською одиницею промисловості щодо виробництва товарів і послуг та виробничі результати й пов’язані з ними витрати.

Показники відповідно до загальної концепції спираються на поняття виробництва в СНР, тобто відповідні показники охоплюють, крім результатів і витрат виробничого процесу, також результати й витрати невиробничої діяльності.

На відміну від загальних показників, показники цензової концепції містять лише типові види економічної діяльності, що відповідають основним розділам 2, 3 і 4 систематики МСГК. Цензові показники відрізняються від загальних тим, що вони не враховують невиробничу діяльність, а також ту виробничу діяльність, яка відповідно до прийнятих розмежувань промисловості не є типовим видом промислової діяльності (виробнича непромислова діяльність).

Більш практичним є перерахунок «чистої продукції» у показник «чиста вартість виробленої продукції», при цьому обсяг вартості чистої продукції збільшується на розмір амортизації.

Оцінювати показники для відображення рівня промислового виробництва відповідно до переробленої методики промислової статистики ООН можна за двома видами цін: виробнича, тобто, сукупна та ціна за факторами виробництва.

Виробнича – це ціна, за якою покупець товарів або послуг розраховується з виробником. До неї включено податки і мито, що входять у рахунок, який виробник пред'являє покупцеві. Виробнича ціна містить також сукупність усіх непрямих податків за відрахуванням одержаних підприємством дотацій:

Непрямі податки на товари: податок на додану вартість; податок на предмети споживання; на предмети розкоші; на експорт з товарообороту.

Інші податки: податок на транспорт; гербовий та реєстраційний збір; податок на землю і будівлі; податок з фонду заробітної плати підприємства; районні податки; промисловий податок; страхове мито; збори за спеціальні послуги громадського характеру; податок на доходи від видовищних та розважальних установ; податок за використання основного капіталу.

Показники, виражені в цінах за факторами виробництва, характеризуються відповідними показниками, вираженими у виробничих цінах. Для цього останні зменшуються на сальдо непрямих податків (непрямі податки за відрахуванням субсидій).

До цензової валової вартості виробленої продукції належить вартість виробленого товару, надходження від продажу відходів виробництва, продажу електроенергії, газу і пари та вартість виготовлених власними силами машин, установок та будівель.

Товари, закуплені підприємством і знову продані без проміжної переробки чи обробки, обчислюються розміром різниці у вартості продукції між закупівельною й продажною цінами.

Крім того, у цензовій валовій вартості виробленої продукції обчислюються доходи від виконаних для третіх осіб договірних, комісійних, будівельних робіт і робіт з ремонту й обслуговування, а також надходження від науково-дослідних та конструкторських робіт промислового характеру.

Показник валової вартості виробленої продукції (відповідно до загальної концепції) відрізняється від показника цензової валової вартості виробленої продукції на величину так званих «інших доходів», які надходять від діяльності, що не є типовою для промисловості.

Цензова вартість продукції у виробничих цінах визначається за схемою, наведеною нижче (рис. 4.1).

Вартість проданого (відвантаженого) виробленого товару

+

Вартість проданого (відвантаженого) товару, який було придбано і продано на одних та тих самих умовах

-

Закупівельна вартість товару, який було придбано і продано на одних та тих самих умовах

-

Плата іншим організаціям за перевезення товару

+

Надходження від виконаних промислових робіт і послуг промислового характеру, наданих третім особам

+

Вартість основного капіталу, створеного власними силами

+

Зміна запасів незавершеного виробництва

+

Зміна запасів готових товарів

+

Зміна запасів товарів, які продаються на тих самих умовах, на яких вони були придбані

+

Податок на додану вартість, нетто

=

Цензова вартість продукції у виробничих цінах

-

Надходження від здавання в оренду машин і обладнання

-

Інші надходження

Рис. 4.1. Цензова вартість продукції у виробничих цінах

Інші надходження в основному складаються з доходів від побутових установ для працюючого персоналу типу кафе, гуртожитків та ін.; комісійних винагород; плати за транспортні послуги, надані третім особам; плати за зберігання товару і складські роботи, дохід від магазинів та ін.; плати за право користування патентами, товарними знаками, за право публікації тощо; доходу від посередницьких послуг, у тому числі надходження від трансфертів у зв’язку з операціями, пов’язаними з торгівлею уживаними речами, земельними ділянками, нематеріальним майном та ін. Перелічені джерела надходжень, з точки зору СНР, перебувають у сфері виробничої діяльності. Ці надходження слід відрізняти від надходжень від розподілу доходів і змін у майновому стані. Доходи від майна й підприємницької діяльності (дивіденди і проценти, які одержують) та надходження від змін у майновому стані, наприклад від продажу патентів і ліцензій, а також від продажу земельних володінь і уживаного обладнання й засобів виробництва не слід відносити до графи «Інші доходи».

Цензові проміжні витрати включають витрати, необхідні для забезпечення обсягу виробництва, обчисленого за допомогою Цензової валової вартості виробленої продукції. До цих витрат відносять затрачений матеріал, сировину, напівфабрикати, паливні матеріали, матеріали виробничого призначення, електроенергію і канцтовари, а також плату за послуги промислового характеру, надані третіми особами, наприклад за договірні й комісійні роботи (ремонт будівель, машин, обладнання та ін.). Ці види продукції та послуги оцінюються у продажних цінах, тобто у цінах, за які їх пропонують на ринку. Для товарів, що були придбані не через ринок, розрахунки виконують на основі ринкових цін.

Відповідно до загальної концепції аналогічно до відмінностей між «валовою вартістю виробленої продукції» і «цензовою валовою вартістю виробленої продукції» відрізняють «проміжні витрати» від «цензових проміжних витрат», при цьому перші більші за останні на так звані «інші витрати».

Інші витрати містять виплати за користування нетиповими для промисловості послугами:

1. Орендна плата за машини, обладнання, будівлі та ін.

2. Страхові внески.

3. Виплати банкам (без процентів).

4. Оплата робіт, на які не поширюється фонд заробітної плати.

5. Оплата зберігання товарів і послуг магазинів.

6. Придбання обладнання для сфери робочого постачання та іншого обладнання, призначеного для невиробничої сфери.

7. Інші виробничі витрати:

7.1. Витрати на рекламу, консультації з правових і фінансових питань та послуги щодо планування, науково-дослідні й конструкторські роботи.

7.2. Придбання патентів і ліцензій.

7.3. Друкарські витрати і витрати на передплату газет та журналів.

7.4. Поштові витрати.

7.5. Представницькі витрати, гроші на відрядження та ін.

7.6. Витрати на проведення засідань керівних органів підприємства, зборів акціонерів тощо.

7.7. Комісійні винагороди для осіб, які не входять до штату підприємства.

7.8. Внески нa членство у спілках підприємців, у професійних об’єднаннях та ін.

7.9. Витрати на очисні роботи і переробку відходів виробництва.

7.10. Побічні витрати, пов’язані з придбанням майна.

Показники нетто «цензова вартість чистої продукції» і «вартість чистої продукції» (повна) обчислюються як різниця між «цензовою валовою вартістю виробленої продукції» «валовою вартістю виробленої продукції» та «цензовими проміжними витратами» й «проміжними витратами».


3053196403554538.html
3053236797125497.html
    PR.RU™