Та заключна стаття

Післямову та заключну статтю —

як елементи довідкового апарату видання — розміщують після основного тексту.

Набирають післямову чи заключну статтю завжди шриф-тами тієї ж гарнітури, що і основний текст, але кеглем, заниженим на 2 п. Часто вибір кегля та інтерліньяжу диктується значимістю та розміром цього тексту, а також типом видання.

Верстають післямову зразу після авторського тексту з непарної сторінки.

При наявності в книзі післямови і біографії автора раніше заверстують післямову.

Покажчики

Покажчики — довідковий матеріал,

який допомагає читачеві швидко знайти потрібний текст у виданні. За призначенням покажчики поділяються на пред-метні, термінологічні, іменні, географічні, хронологічні і покажчики заголовків. Інколи зустрічаються в книгах і комбіновані покажчики.

За характером оформлення покажчики бувають анотовані (з короткими відомостями про приведені імена, пояснення-ми термінів) і «глухі покажчики» (тільки з посиланнями на сторінки видання).

В «глухих покажчиках» посилання на сторінки від термінів нічим не виділяють і відбивають пробілом шириною в половину кегля шрифту, яким набраний покажчик; в аното-ваних покажчиках після терміну, який, як правило, набира-


ють шрифтом з виділеннями, ставлять крапку і тире або тільки тире. Цифри — посилання на сторінки —набирають шрифтом, який відрізняється від основного, — курсивом чи напівжирним.

Покажчики набирають кеглем на ступінь нижчим від основного тексту, інколи на зменшений формат.

Кожний рядок покажчика починають з лівого краю колонки, наступні рядки дають з втяжкою.

Якщо покажчик складається з загальних і поодиноких понять, тоді наступні звичайно набирають з невеликим відступом від лівого краю.

Кожний покажчик починають з нової сторінки зі спуском, перший з покажчиків бажано починати на непарній сторінці.

Першим завжди верстають іменний покажчик, а останнім — покажчик заголовків для багатотомних творів.

Іноді рядки покажчиків дуже короткі, тоді в цьому випадку текст краще набирати і верстати в дві колонки.



Усі покажчики розміщують у самому кінці видання, за ними можуть бути заверстані лише зміст і випускні дані.

Зміст

Зміст — система заголовків усіх

більш чи менш значимих частин книги з вказівкою сторінок, де вони розміщені.

Зміст може бути заверстаний в кінці чи на початку видання. Розташування його залежить від ряду факторів, головними з яких є обсяг і умови користування книжки.

Особливості складання змісту — наявність шрифтів най-різноманітніших накреслень, велика кількість різних відступів і втяжок, вирівнювання розрядів цифр у номерах сторінок і рядів крапок, які відокремлюють кінець тексту в кожній позиції від цифр.

У більшості випадків зміст набирають шрифтами зниже-ного кегля в порівнянні з основним.

Зміст завжди верстають зі спуску. Інколи він може займати неповну сторінку, тоді його, коли немає інших вказівок видавництва, розміщують на оптичній середині сторінки.

Зміст на початку видання верстають у технічних, довід-кових, навчальних і наукових книгах — відразу за титульним аркушем і його зворотом, епіграфом, посвятою, на окремій сторінці з непарної сторінки.


ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЄ ВИДАННЯ


3053277851338404.html
3053347779020103.html
    PR.RU™