СПІЛКУВАННЯ, ЙОГО ВИДИ, ФУНКЦІЇ, СТРУКТУРА

План

1. Поняття мови. Теорії походження мови. Природа мови.

2. Фізіологічні механізми мовної діяльності.

3. Функції мови.

4. Поняття мовлення. Функції мовлення. Відмінність між мовою і мовленням.

5. Види мовлення, їх характеристика.

6. Мова і мислення. Взаємозв’язок мови, свідомості та мислення.

7. Механізми мовлення.

Питання для дискусії:

1. Чи можна стверджувати, що виникнення мови – це закономiрний продукт суспiльного буття людей та їхньої дiяльностi?

2. Чи можна погодитися з думкою, що розвиток мови – це процес, який не зупиниться, доки iснуватиме людство?

3. З. Чи iснує принципова рiзниця мiж мовою i мовленням?

4. Чи згоднi ви з думкою, що голосовий апарат мовлення складається з трьох головних частин?

5. Чи погодитеся ви з твердженням, що сенсорна афазiя – це порушення здатностi людини розумiти мовлення iнших?

6. Чи правильною с думка, що внутрiшнє мовлення – це особливий рiзновид мовлення, розвиток якого нiяк не пов’язаний з iншими його рiзновидами?

7. Чи правильним с твердження, що без мови не може бути власне людського поняттєвого мислення?

8. Чи можна стверджувати, що мова i мовлення – тотожнi понятгя?

Проблемнi ситуацiї

1. У визначеннi мовлення завжди зазначають його функцiю спiлкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути i внутрiшнiм, “подумки”?

2. Що являє собою мова як суспiльно-iсторичне явище? Якi науки, крiм психологiї, дослiджують проблеми мови i як вони спiввiдносяться з психологiчними дослiдженнями? У чому полягає особливiсть гносеологiчного, семантичного, лiнгвiстичного та психологiчного аспектiв цiєї проблеми?

Психологічні задачі

Задача 1.Нижче наводять специфічні особливості мови і мовлення. Необхідно визначити, які особливості більшою мірою характеризують мову, а які мовлення.

А. Найдосконаліша, притаманна людині діяльність спілкування для передавання думок, вираження волі, почуттів.

Б. Історично складені норми засобів спілкування.

В. Засоби засвоєння, збереження і передавання культурного досвіду людства.

Г. Індивідуальні особливості вимови, стилю, словника.

Д. Використання звуків, букв, морфем, слів, речень для задоволення потреб спілкування.

Задача 2.У чому полягає недолік словесних впливів в описаних ситуаціях?

А. У дворі з групою дітей грав у м’яч хлопчик років шести. Раптом одне вікно відчинилося, і в ньому з’явилася жіноча голова, очевидно, матері хлопчика. Мати хвилину дивилася на свого сина і, зустрівшись з ним поглядом, сказала явно байдужим тоном: «Сеню, досить м’яч ганяти, і додому піти не гріх», – і тут же зачинила вікно… А він і далі бігав по двору. Минуло ще з годину-півтори. Знову відчинилося вікно, знову з нього висунулась голова матері, але на цей раз вона почала кричати: «Сенько, чорт паршивий, якщо зараз же додому не підеш, усю шкуру спущу». Хлопчик спокійно віддав м’яч і пішов у під’їзд.

Б. – Аллочко, мий руки і сідай обідати, – каже батько, звертаючись до дочки. Та сидить за комп’ютером і грає у гру.

Дочка не відповідає. Через хвилину батько повторює:

– Аллочко, чуєш? Обідати пора.

– Га? Що? – мовби прокинувшись, запитує дочка.

– Обідати пора, – терпляче повторює батько.

– Добре, зараз, – не відриваючись від комп’ютера, кидає дочка.

– Алло, я кому сказав? – знову нагадує батько.

– Ну, що ти хочеш від мене? Ну, зараз, я ж сказала, – дражливо відповідає дочка.

– Адже суп охолоне… Сідай.

Мовчанка. Дочка знову заглибилася у комп’ютерну гру.

– Алло, скільки разів я повторюватиму тобі?

Ще після кількох нагадувань Алла нарешті сідає за стіл.

Задача 3.Нижче наводить перелік характерних особливостей видів мови. Необхідно вибрати особливості кожного виду мови (діалогічної, монологічної, писемної, внутрішньої):

1) мова, в якій немає немовних комунікативних засобів – жестів, міміки, зображення;

2) мова, зміст якої зрозумілий завдяки конкретній обстановці спілкування;

3) граматичні зв’язки виражені найповніше;

4) значною мірою мимовільна мова;

5) мова, що найдужче піддається вольовому контролю;

6) заздалегідь планована і програмована мова;

7) мова, що не має граматичних форм зв’язку;

8) мова, в якій широко використовують немовні комунікативні засоби – жести, міміку;

9) мова, в якій подальші висловлювання більшою мірою зумовлені попередніми висловлюваннями співбесідників;

10) фрагментарна, уривчаста, без граматичних зв’язків мова;

11) мова, в якій випадають чи послаблюються окремі рухи вимовляння.

Список рекомендованої літератури

1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація: підруч. / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. – К. : Центр навч. л-ри, 2004. – 472 с.

2. Абрамович С. Д. Риторика / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. – К. : Світ, 2001. – 240 с.

3. Арват Ф. С. Культура спілкування: навч.-метод. посіб. / Ф. С. Арват, Є. І. Коваленко, С. В. Кириленко, П. М. Щербань. – К., ІЗМН, 1997. – 328 с.

4. Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні : підруч. / Н. Ю. Бутенко. – Вид. 2-ге, без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 384 с.

5. Вацлавик П. Психология межличностных коммуникаций / П. Вацлавик. – СПб., 2000. – 229 с.

6. Введенская Л. А. Культура речи / Л. А. Введенская. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – 448 с.

7. Десяева Н.Д. Культура речи педагога:[учеб. пособие для студ. высш. педучеб. заведений / Н. Д. Десяева, Т. А. Лебедева, Л. В. Ассуирова. – М., 2003. – 192 с.

8. Леонтьев А. А. Психология общения : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / А. А. Леонтьев – М. : Смисл ; Изд. центр «Академия», 2008. – 368 с.

9. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: [навчальний посібник] / П.А. М’ясоїд. – К.: Вища школа, 2001. – 487 с.

10. Максименко С. Д. Загальна психологія: [навчальний посібник] / Сергій Дмитрович Максименко. – К. : Центр навч. л-ри, 2004. – 272 с.

11. Немов Р.С. Психология: В 3-х т. Том 1. – М., 1995.

12. Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.

13. Психологія: [підручник] / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гойчарукта ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 560 с.

14. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Сергій Леонідович Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2000. – 712 с.

15. Сабуров А. С. Психология: курс лекций / А.С. Сабуров. – К. : Лекс, 1996. – 205 c.

16. Семенова А. В. Основи психології і педагогіки: [навчальний посібник] / А. В. Семенова, Р. С. Гурін, Т. Ю. Осипова. – К. : Знання, 2006. – 319 с.

17. Скрипченко О. В. Загальна психологія: [підручник] / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук. – К. : Либідь, 2005. – 464 с.

18. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування : навч. посіб.. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.

19. Чмут Т. К. Культура спілкування : навч. посіб. / Т. К. Чмут. – Хмельницький: ХІРУП, 1996. – 345 с.

«Загальна психологія» (1 курс)

Практичне заняття № 4

СПІЛКУВАННЯ, ЙОГО ВИДИ, ФУНКЦІЇ, СТРУКТУРА

План

1. Поняття спілкування, його функції. Аналіз поглядів вчених на поняття спілкування.

2. Спілкування як міжсуб’єктна взаємодія.

3. Види спілкування.

4. Структура спілкування.

5. Психологічний вплив в процесі спілкування.

6. Бар’єри в спілкуванні, їх характеристика.

7. Культура слухання.

Питання для самоконтролю

1. Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми?

2. Порівняйте поняття «спілкування» та «комунікація». Чи можна їх вважати тотожними? Аргументуйте свою думку.

3. Чим спілкування відрізняється від простої передачі інформації в технічних пристроях?

4. Як ви вважаєте, здатність до спілкування є вродженою чи набутою? Аргументуйте відповідь.

5. Чим відрізняється мова людини від «мови» тварини? Обґрунтуйте свою відповідь.

6. Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?

7. У чому полягає соціальна сутність спілкування?

8. Чи достатнім для характеристики спілкування є твердження: “Спілкування – це обмін інформацією між людьми”?

9. Чи є принципова різниця між поняттями “міжособистісні контакти” та “спілкування”?

10. Із яких ключових елементів складається будь-який комунікативний акт?

11. Що таке інтеракція?

12. Які рівні спілкування виокремлено в науковій літературі?

13. Які механізми забезпечують ефективну взаємодію людей?

14. Охарактеризуйте основні засоби впливу на людину в процесі спілкування.

Питання для дискусії:

1. За яких умов обмін інформацією набирає характеру спілкування? Які причини можуть зашкодити цьому процесові?

2. Важливим психологічним чинником ефективності спілкування є дотримання співрозмовниками тактовності, яка виявляється у задоволенні взаємних очікувань. Чи є ця умова обов’язковою для будь-яких ситуацій спілкування?

3. Чи тотожні у психологічному та змістовому плані поняття “відсутність тактовності у спілкуванні” та “нетактовність”? Відповідь обгрунтуйте.

4. У яких випадках на етапі ідентифікації у процесі сприймання людини людиною формується адекватне уявлення про її психологічні риси та особливості? Які вимоги має задовольняти цей процес?

5. Чи завжди обмін інформацією є спілкуванням?

6. Чи можна обмін сигналами, що спостерігається у тварин, назвати спілкуванням?

Психологічні задачі

Задача 1.Як можна пояснити наведений факт? Як він характеризує сутність спілкування?

Під час опитування респондентів, які мали різні житлові умови, з’ясувалося, що ті, хто мешкав в ізольованій квартирі або окремій кімнаті, мали нижчі показники задоволеності життям і сімейними стосунками, ніж ті, в кого не було власного житла. Вони були навіть менш задоволені житловими умовами і не лише частіше відзначали наявність сімейних конфліктів, а й вказували на неможливість запобігання їм.

Задача 2.Що лежить в основі описаної закономірності? Чим зумовлена зміна змісту спілкування з віком?

Відомо, що у молодшому шкільному віці спілкування між дітьми часто визначають зовнішні чинники (місце проживання дітей, сусідство за партою тощо). Спілкування у підлітковому віці характеризується значною інтенсивністю і вибірковістю. Це спілкування у межах певної групи, на ґрунті певних інтересів підлітків. У юнацькому віці коло суб’єктів спілкування звужується, спілкування стає довірливим, інтимним.

Задача 3.Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: «Я читав, що процес сприймання людини людиною залежить від багатьох чинників. Наприклад, той, хто сприймає, часто приписує об’єктові свого сприймання неістотні, а то й непритаманні йому риси. Так, сприятливе враження від зовнішності людини призводить до позитивних оцінок її особистості, несприятливе – до негативних. Думаю, все це має пряме відношення і до сприймання вчителем учнів. Я впевнений, що вчителі не можуть правильно оцінити учнів і тому часто не розуміють їх. Чи правильно я думаю?».

Задача 4.У соціальній психології визнається, що основними факторами, які посилюють навіюваність та конформність є об’єднання з трьох впливаючих осіб, значимий статус особистості (авторитет, посада, вік, престиж) та публічність висловлювання. Чи можна стверджувати, що ці фактори впливають також і на результативність переконання? Відповідь аргументуйте.

Список рекомендованої літератури

1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація: підруч. / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. – К.: Центр навч. л-ри, 2004. – 472 с.

2. Бодалев А. А. Психология общения / А. А. Бодалев. – М. : Ин-т практ. психологии, Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. – 256 с.

3. Леонтьев А. А. Психология общения : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / А. А. Леонтьев – 5-е изд., стер. – М. : Смисл, Академия, 2008. – 368 с.

4. Битянова М. Особенности человеческой коммуникации / М. Битянова // Школьный психолог. – 1999. – № 30. – С. 2-15.

5. Вацлавик П. Психология межличностных коммуникаций / П. Вацлавик. – СПб., 2000. – 229 с.

6. Вердербер Р. Психология общения / Р. Вердербер, К. Вердербер. – Спб. : Прайм Еврознак, 2003. – 320 с.

7. Волкова Н. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. / Н. Волкова. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.

8. Гойхман О. Я. Основы речевой коммуникации : учеб. для вузов / О. Я. Гойхман, Т. М. Надеина ; под ред. О. Я. Гохмана. – М. : ИНФРА, 1997. – 272 с.

9. Каган М. С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений / М. С. Каган. – М. : Политиздат, 1988. – 319 с.

10. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей / Д. Карнеги ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1989. – 288 с.

11. Кручек В. А. Психолого-педагогічні основи міжособистісного спілкування: навчальний посібник / В. А. Кручек. – К. : ДАКККіМ, 2010. – 273 с.

12. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : навч. посіб. – К. : Академви-дав, 2005. – 448 с.

13. Панфилова А. П. Теория и практика общения : учебн. пос. / А. П. Панфилова. – М. : Издат. центр «Академия», 2007. – 288 с.

14. Парыгин Б. Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории / Б. Д. Парыгин. – Спб. : ИГУП, 1999. – 592 с.

15. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. – М.: Реалбук; К. : Ваклер, 2001. – 656 с.

16. Руденский Е. В. Социальная психология / Е. В. Руденский. – Новосибирск, М. : НГАЭиУ, 1997. – 224 с.

17. Семечкин Н. И. Социальная психология / Н. И. Семечкин. – СПб. : Питер, 2004. – 376 с.

18. Семиченко В. А. Психология речи : учеб. пособ. / В. А. Семиченко. – К. : Центр «Магістр-S», 1998. – 112 с.

19. Семиченко В. А. Психология общения / В. А.Семиченко. – К.: Центр «Магістр-S», 1997. – 152 с.

20. Цимбалюк І. М. Психологія спілкування : навч. посіб.. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.

«Загальна психологія» (1 курс)

Практичне заняття № 5

ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ

План

1. Поняття педагогічного спілкування, його функції.Види педагогічного спілкування.

2. Структура педагогічного спілкування.


3054101102475581.html
3054147630558415.html
    PR.RU™